не відведе ядучий хитрий погляд,
не розкладе відоме по полицях,
голодна жриця змученого бога,
здичіла помісь біса та лисиці_
>
торочить невимовні скоромовки
дорадники, що здерли гострі плечі,
з ікон зриває регіт рядна шовку,
хитає стіни серця колотнеча_
>
упала ниць, як лезо гільйотини,
давно завмерла стрілка циферблату_
дотримуючись правил карантину
дезінфікує срібну передплату_
>
пряде слова, позбуті крихти суті,
порожня голова / свинцевий корінь_
зазделегідь замоленому – бути_
забудься_ і знайдись_ в охлялій зморі_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2020
автор: Ки Ба 1