[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kPgQox0GijI[/youtube]
Не міняє осінь панораму,
Не руйнує літнє ще тепло.
Тепле літо ходить поміж нами,
Хоч воно крихке, неначе скло.
Чемно нагадає все ж про себе,
Ранками торкне своїм крилом.
Хмарами затягне синє небо,
Витканим пухнастим полотном.
День прийде і ніби знову літо,
Все ще визирає із-за хмар.
Треба ж так чекати їй уміти,
І нема із осінню в них чвар.
Поки йде все тихо і спокійно,
Краплі сліз не витіснять росу.
І нащо між ними тепер війни,
Нащо руйнувать таку красу.
І стоять вони на перехресті
Двох доріг, та треба розійтись.
Знає літо добре ціну честі,
Просто відійти отак без сліз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888535
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2020
автор: Н-А-Д-І-Я