Осінь юна, справжня, жовтоока,
По землі упевнено іде,
Десь повільно, десь чеканить кроки,
Вкоротила трохи білий день.
То присяде на старім пеньочку
І намокне під рясним дощем,
З пригоршні сійне для нас грибочків,
Ще й прикриє листяним плащем.
Молока націдить в сонні хмари,
Щоб розбавить неба синяву,
Збудить рань густим сирим туманом,
Пропливе листочком по ставу.
Вітер принесе його з діброви
Й сколихне зненацька падолист.
Незабаром жовтень жовтобровий,
Тож птахи у вирій подались.
7.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2020
автор: Ганна Верес