не можу повірити. мені не вірять.
а я не брехав навіть про це.
в наш час ніхто не вміє мислити глобально,
і наша брехня стає поцілунком кохання.
та я не хотів би такого:
я справді хотів закохатися,
як тепер.
жінка шиє білий саван,
її діти спустошують світ.
якби ти лиш повірила,
що можеш померти й ти,
я міг би тебе зараз переконати,
що цього не буде: занадто коштовні зорі
квітнуть в твоїх очах.
якби ти лиш здогадалася,
що ти – безневинна жертва,
ти була б, як тепер, скептичною
і холодною, мов антарктичний лід.
може, я ще не знаю, чому ти сидиш, як мертва,
не біжиш стрімголов готувати обід.
бачу твій біль. він на тобі, як одяг
улюблений, гарний, зручний.
якщо ця отрута в тобі пошириться,
якщо розтечеться, увінчана знаком каїна,
ніхто вже не зможе тебе позбавити
цієї депресії, як я тепер
sacrifice, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888543
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2020
автор: Alisson