короновано лавром та терном
білий череп / глибокі очиці_
проглядає щось вічно-печерне
і хитаються голови ниці_
>
заплелося коріння вузлами_
мироточать екранів ікони_
хижий сміх у порожньому храмі,
хитрий вишкір медузи - горгони_
>
сухоцвіття з брудної пластмаси
на околицях сонних провінцій_
і схрестили мечі людопаси
де з вовками злягаються вівці_
>
пів-на-пів буде снігу та жару,
німби тьмяні / зашерхлі стигмати,
чорні змії вповзають крізь шпари
де був сморід горілої вати_
>
заростають припалені мапи,
розгортаються прірви наступні,
праонуки прибульця та мавпи
від розпуття бредуть до розпуття_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: Ки Ба 1