Густий туман, мов сивий дід,
Укрив усе собою,
І пів сторіччя древній ліс,
Дужив лише з імлою.
Там править холод серед крон,
І мох цілує стовбур,
Це рай- земля для всіх ворон,
Сухих дерев там стогін.
Косуля стежку віднайшла,
І клич усім пустила,
А мавка коси розплела,
У став росу носила.
Всю ніч збирала серед трав,
В долоньках розгубила,
Коли весь світ тонув у снах,
Вона дива творила.
Пряла мережива цупкі,
Де срібне павутиння,
Каміння - сторожі весни,
Скривали чудо-зілля.
Де мавка спала, цвіркуни,
Співали колискові,
Ховались в папороть вони,
Пісні, немов казкові.
Під місяць плакала не раз,
Бо ліс, немов темниця,
Кохання в ньому не знайшла,
І знову там сніжиться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: Galkka2