І
Ущипнути хочеться себе,
а не молодицю за коліно.
Із підпілля вийшло КаҐеБе
на горі воняє нафталіном...
У зелених нині суєта...
вибори!
І їм не до пожарищ...
буде гоп-компанія ще та:
Наталі, і Леніна «товаріщ»,
і недоморожений Сансанич,
і кота Вітольда
за хвоста
тягне за собою
лис Макарич.
ІІ
Маски й шоу –
в моді віковій.
Маємо усе, чого хотіли!
На очах народу лицедій
має шило і готує мило.
Гепи й допи сіють Лугандон.
Де шакали, там війна і буча.
І героїзує це гадюччя
жовторота лисина, пардон.
І нічого гіршого не буде...
Мов собою стало ся само
Ми, як і заведено, спимо...
Як ся стало?
Просинайтесь, люди!
Вам лайно показує ґузно,
на арену вилізають юди.
ІІІ
Знову відкривається музей...
Як не скажеш,
– іронічна доля...
За свободу умирає воля...
Десь комусь
пора у мавзолей...
Воїна очікує Арей,
а сьогодні
він
один у полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888651
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: I.Teрен