Пече ще сонце у зеніті,
Все хоче осінь обдурить.
І ми живем ще, ніби в літі,
Не зможе осінь засмутить.
Хай не цвіте вже матіола,
Та пахне м»ята у саду.
Я кину погляд свій навколо
І чую осінь: Я вже йду!
Пройде мурашками по тілу,
В ранковій тиші серед мли.
Та ні! Ще літо не згоріло,
Надії все ж іще жили.
Червоні кетяги калини,
Чекають радо цю пору.
Лиш ключ далекий журавлиний,
Поставить літу вже табу.
Це літо й осінь - все в одному,
Одне люблю, другу вже жду.
Від цього я не знаю втоми,
Бо я у них, в обох живу живу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2020
автор: Cнежана