[i]« Не мытьем, так катаньем... »
« Не кляксою, то пером...» [/i]
Евфемізми
Світло є, а неучених – тьма.
Є кому у хаосі світити,
є кого сліпити, зокрема,
перлами богеми
у сучліті*.
Вже і генерація нова
копіює клони дієслова
і не дочува-, і забува-
є, що суржик –
це, таки, полова.
Леніну і Кобі завдяки
знаємо, яка нечиста сила
стільки тих учених покосила,
поки укладали словники.
Вчилися «сажать»,
а не писа-ти...
Ей, піїте, забувай чуже!
Ти ж не п’ята лапа окупанта,
і не Зе, і не ОПеЗеЖе?
Архаїчна мова неоліту* –
це евфемізація меню.
Що вживають неуки і діти,
те орієнтує кацапню.
Що у пісні інде популярне,
іноді завдячує перу.
Римою усічене –
вульгарне –
ложка дьогтю
в бочці нектару́.
Щось мені підказує, буває,
що минуле шори одягає
цим учителям і дотепер.
Пам’ятає сивий піонер, –
[i][b]діти у колиску ріднокраю
випали із люльки СеРеСеР.
[/b]
* – різновиди літератури.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: I.Teрен