Визираю тебе визираю
Та великий блакитний світ
Визираю тебе – та немає
Загубилася в гущі літ.
Визираю тебе, чекаю
Десь в минулому ходиш ти
А я й досі тебе кохаю
І надіюся віднайти.
Знов розстелю холодну постіль
Біль у серці вже звична річ.
Видивляюсь в порожній простір
Весь обтулений в жовту ніч.
Парище
2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2020
автор: Мартинюк Надвірнянський