[b]Я намагаюсь вирвати серце з скрючених лап вовкулака.
В розпал війни за свободу, вкрав ще живе, собака...
Б’ється невтомне серце, ллється кривава жижа.
Лається, бреше, потвора, несамовито, хижа.
Свій час відчуває смертельний, кінець добігає під ранок.
Ще множиться нічка темна. Зловісно ще виє підранок.
Вкусити караючу руку, ту що міцно меча тримає,
Кортить їй, невгомонна *** стрибає, і слину ковтає…
Караючий меч підіймаю, рубаю з гори до долу,
Навпіл ненавидну покруч, химеру цю двоголову.
Палахкотять світанки, пожежа війни згасає,
Потвора химера-росія, під небом Вкраїнським здихає…
Слава Україні!!![/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2020
автор: CONSTANTINOPOLIS