Рясні зорі сховалися в верби,
Прошкував світлий ранок здаля.
Як прожити, щоб в щасті померти,
Як в утробі вже грішне маля...
Кволе серце ще б’ється повільно,
Третє око замінює зір.
Невідомість здається теж спірна,
Дитя ж кличе життєвості вир.
Перший крик, перший крок у безмежжя
І тепло материнське в руці.
І любові невичерпне збіжжя
В кожній зморшці на ріднім лиці.
І невидимі ґрати, де доля
Ставить вибір пекельним ребром.
І душа, мов тополя край поля
Та для інших горить світлячком.
21.09.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2020
автор: Валентина Ланевич