Мамо, я знову пересолила, уявляєте?
Мамо, не смійтеся, прошу...
Я маю таємницю, але нікому, обіцяєте?
Вчора подарувала своє серце товаришу.
В нього очі наповнені завжди добром,
Хоча, іноді, буває жорстоким зі мною.
Біля нього в моїй голові відбувається погром
І вже не відчуваю себе незламною.
З ним чай смачніший і сміх щиріший,
З ним я стаю вогнем, який всіх чарує.
Але товариш виявися хитріший,
Він себе не відкриває, а зі мною жартує.
Мамо, не питайте чому я так плачу,
Ви знаєте, що дочка погубила себе сама.
В календарі цей чудесний день відзначу,
День, коли розпочалася моя драма.
Ви розповідали мені про кохання прекрасне,
Запевняли, що воно дарує тепло і крила.
"Це полум'я, яке ніколи не згасне",
Чому ж я стою тут холодна і безкрила?
Мамо, чому ж болить безперестанно?
Куди втекти від цих набридливих думок?
Подарувала серце товаришу спонтанно,
А він своє замкнув на замок..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2020
автор: TetianaBerezova99