Я так люблю осінню пісню,
Щемливий клекіт журавлів…
Погодні примхи її, звісно ж,
Й барвисту гамму кольорів.
Люблю похмуре, темне небо -
Таємну схованку дощів.
«О, як же їх земельці треба»,-
Шепоче листячко кущів…
Стихає річка говірлива,
Очима темними зорить…
Туманом вкрившись, тихоплинно
Про щось з вербою гомонить…
Квітки шуршать насінням тихо -
Прощальний літу передзвін…
Новій порі на радість й втіху,
Птахи, немов в танку кривім …
Діброви листя в позолоті,
В повітрі вальсом зорепад…
Співає Осінь вся в турботі,
Хоч стихла музика цикад.
Свою красу морозні ранки
Рубіном в кетяги вже ллють…
Красу коралів на світанку
По нотах вітром рознесуть.
Ох, осінь, осінь…ніжна пісня…
Ти - літа бабиного смак…
Моя любов, як зірка пізня,
Ще тепло душу гріє так…
22.09.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889415
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: Любов Таборовець