Нести пісок рядном в пустелю,
Цідити воду на друшляк,
Чужинця у душі оселю
Впустити на його правах.
Тверезий мозок це осудить,
Та в вир кидає знов і знов.
Коханням це прозвали люди.
По іншому ще звуть – любов.
Одна лиш рація у цьому,-
Наводиш зір на колорит,
Роки опали, зникла втома
І прагнеш здивувати світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: Пісаренчиха