Ставить осінь печатки,-
і на яблуні, й вишні,
і листочкам на згадки,
і мені на обличчя...
Й не лише на обличчя,
а й на руки, і ноги,
і на спину, і плечі,
і на коси, й на брови...
Це ж бо осені кроки,
ніби й радужно-дужі...
Та скрегочуть сороки,
їм печатки байдужі...
Й те, що літо минуло,
й полонила світ осінь,
і печаллю війнула,
розлива красу й просинь...
Слава Богу, що сонце
про тепло не забуло,
посила у віконце,
щоб життя не заснуло...
Осінь, звісно, цікава,
ще ж до всього й красива,
і її кожна днина,
додає у світ дива...
А ще ж "бабине" літо
не закінчило бал,
і осіннії квіти
ще не втратили пал...
Ставить осінь печатки
на садки і ліси...
це її забаганки
для життя і краси...
Я прошу дуже осінь:
"Не спіши, не спіши,
і сховай всі печатки,
до весни, до весни!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: геометрія