Впало сонце за гай, запалав небокрай…
Вдалеч пісня неслася лелеча…
Десь далеко співав чарівний водограй…
Тихо ніч опустилась на плечі.
Ти мене обіймав, ніжно так цілував…
Про любов шепотіли щось губи…
Я твої ті слова, немов відблиск заграв,
Берегтиму у серці до згуби.
Хай над нами вітри, і дощі і сніги…
Болем ниють обвітрені руки…
Та в обіймах палких почерпнемо снаги,
І любові у дітях і внуках.
Через довгі літа, ми удвох по світах…
Бережемо тепло і надію…
І хоч з крони бува тихо листя зліта,
Та міцному корінню радієм.
22.09.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: Любов Таборовець