Говорити так здатен до нескінченності,
Але від цього нічого не зміниться,
Ми будемо жити, що на́м до буденності,
І в краще з роками все важче віриться.
Подивишся в небо, там зорі розсипані,
Збирати до ранку і з обережністю,
Ми з тобою давно як пазли розібрані,
Зірочки́ порахуємо із одержимістю.
Рахувавши, зіб'ємося, та як розсміємося,
Від простих і складних цих безглуздостей,
Миттю насолодившись, назад обернімося,
В ступорі станем від боягузностей.
І дедалі все важче вперед просуватися,
Не подивившись на слід від моментностей,
Щоранку від сну ніби не просинатися,
Божеволіти від постійних відвертостей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: ПС-СД