Сховаю сум у жмутку листя,
Що осінь сипле залюбки.
Хай забере моє розхристя,
Наповнить радістю думки.
Стою на перехресті долі,
Розмову з місяцем веду.
Ти, знаєш, місяцю, доволі
Всього пізнала на віку.
Таку ж холодність, як від тебе,
І сонячну палку любов.
Чи то такий вже випав жереб -
Нести кохання без розмов.
Збирати в серці ніжність й ласку,
І там всечасно берегти.
Дивився місяць у кватирку
Та в кожного свої хрести.
22.09.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2020
автор: Валентина Ланевич