Гудуть джмелі…
Ось смугастий на квітку сів,
попив нектару й полетів.
А за ним – інший, теж смугастий,
легенько сів на кущик рясний.
Смужечки чорні та жовтенькі,
прозорі крилечка гарненькі
і лапки спритні у джмеля.
Я уявив, що це є - я!
Такий маленький та завзятий,
такий веселий та смугастий.
Прозорі крильця легкі маю.
Гуду… Гуду… нектар збираю.
Як добре й тепло мені влітку!
- Пий. На здоров’я! – каже квітка.
Я їй подякувать зумів.
Загув… Загув… і полетів.
Гудуть джмелі…
Ось смугастий на квітку сів,
попив нектару й полетів.
А за ним – інший, теж смугастий,
легенько сів на кущик рясний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2020
автор: Надія Башинська