Стеле осінь пишні килимочки,
Щоби м’яко спалося зимі.
Перший сніг зустріне вона мовчки.
Небеса опустяться сумні.
Та поки що дивом вона квітне!
Скільки ж вона має кольорів!
І хоча погода вже не літня,
Сонце ще привітне угорі.
Кремезні дуби, мов дідугани,
Крекчуть, бо не хочуть ще зими.
Бурштином розбагатіла гама,
Поки день осінній не втомивсь!
22.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2020
автор: Ганна Верес