Сердега-вітер за вікном
Штурхає люто листя тьмяне,
Безсонна ніч потроху тане –
Заграло сонце бурштином.
Жорстоко зрубано серпом
тобою скривджене кохання…
І тільки вітру скреготання
ковтає сльози над стеблом.
Лишив з любові сухостій
осінній погляд твій, останній,
Вже не забути нам прощання
у мряці варварськи густій.
Здається, крапельниці щем –
і крапля падає живильна.
Чуття в мені, на диво сильні,
по венах ширяться… дощем.
… Зникає трепет вічних дум
кохання знищено шалене,
Життя повернеться до мене –
Лиш приберу осінній сум…
(Надихнула картина Марії Магдалини Остхейзен «Убери мою печаль…»)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка