Знову дощ собі тихенько плаче,
Небо в сірі хмари одяглось.
Перехожі вимокли добряче,
Стільки сліз додолу пролилось.
Доторкнувся вітер гілки тихо,
Впали оксамити у траву.
Хмари за плечима з цілим міхом,
Смутку у погоду дощову.
Облітає листя на бруківку,
Більше не піднятися йому.
Прикриває дуб свою голівку,
Сумно бути одинокому.
Посхиляли голову в зажурі,
Хризантеми і троянд кущі.
Дні ці не веселі, а похмурі,
Коли плачуть осені дощі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)