Спасибі, що ти кинула мене
на перехресті непростої долі,
серед олжі і підлості тенет,
у відчаї, жахів смертельнім колі…
Що волю я свою загартував,
чекати научився в самотині…
За найдорожче – віри в себе сплав,
за витримку, що служить і понині.
Щоденно вторю Господу хвалу,
а ще роблю це з вечора й до рання,
що переміг зневіру та хулу
і справжнє відшукав своє кохання!
28.09.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2020
автор: Олександр Мачула