Лягла й мені вже осінь на плече
І сонцю посміхнулась сивооко.
Ріка життя мого пливе-тече,
Хоча були і повені широкі...
Я ж вийшла вже на фінішну пряму –
Свою дорогу впевнено долаю,
Що доля посилатиме, прийму,
Адже святий обов’язок я маю:
Бути людиною сьогодні і завжди,
В негоди час і у погожу днину,
Потік випробувань перемогти,
Бо я – людина.
Хай шкіряться у недругів роти,
Що плин вартують мій на кожнім кроці,
Дорогу не дозволю скоротить,
І доля буде на моєму боці!
17.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2020
автор: Ганна Верес