[i] Відчахнулася гілка,
Що жила почуттями моїми.
Пожовтіла, згубила соковиті кохання плоди,
Відцвіли, здичавіли порожні, зів'ялі сади…
Поривання душі, що вважали живими,
Проростали так гінко –
Та загинули всі в холоди…
… А забута сопілка
Пам’ять серця розсіє над ними.
І зринають в суцвіттях вже солодкі любові меди –
Хай для двох вони повняться соком кохання завжди.
В окулярах рожевих були ми сліпими…
Та врятована гілка
Повертає щоразу сюди.[/i]
(Септима)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка