Не шкодуючи часу свого,
той що вартий великих грошей,
ти казав мені, ти хороший,
що знайти нелегко такого.
Ти дрібні не береш банкноти,
бо тобі вони не потрібні,
мерехтять тобі зорі срібні,
у промінні із позолоти.
Ти такий, сам собі начальник,
тато твій був такий же самий.
Ти не вмієш ніщо руками,
навіть кран прикрутить звичайний.
В тебе тачка, за два мільйони,
в тебе дім на кордоні з Польщей.
Не буває багато грошей,
спритно ти так стрижеш купони.
Ти на мене дивився довго,
як на крам, у базарну днину.
Ей, мажор, почекай хвилину,
а ще краще, то - десь за рогом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2020
автор: Оксана Квитка