Обабіч дороги липи старезні
І стовбури мають широкі-широкі,
Хоча вже дуплаві, всі майже посохли,
Бо кілька віків тут ростуть вони врешті.
Тримаються все ж, зеленіють ще зрідка
І навіть цвітуть та приваблюють бджілок,
Які прилітають сюди дружно влітку
Збирати нектар з квіточок малих їхніх.
Набачились всього ці липи-бабусі
Та не розкажуть чого натерпілись,
Життя буревії їх не зігнули,
Ці свідки столітніх подій стоять й досі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський