Ти мені – рідний, не сторонній,
Від хвилювання ця сльоза.
Сонячний промінь на долоні
Без зайвих слів усе сказав.
[i]Сяю я поглядом-промінням,
Мов жовтороте ще пташа -
Бо в нову казку день осінній
Разом з коханням поспіша.[/i]
Та вже гукаю справжню зливу:
- Охолоди мої думки!
Хоч я по-справжньому щаслива,
Вересень – спе́котно-стрімкий…
[i]Тому ловлю я швидкоплинне –
Осені щедрої дари.
Лине в осінній павутині
Сонячне щастя те… згори…[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка