Мені наснилась доля України
Від предковіччя і до наших днів.
Там кров і смута, і важкі руїни,
І ці останні жертви у війні.
Там сивина синів двадцятирічних,
Здобута ними спішно у бою,
Що піднялися в небеса навічно,
Хто волю захистив мою й твою.
Там біль вдови, сльозою щедро вмитий,
І пісня недоспівана бійця,
І серце матінки, що буде вже кровити
До днів останніх, до свого кінця.
Той біль, як свій, я притулю до серця,
Адже не маю права обминуть,
Згорьованій вклонюся низько неньці
І з нею проклинатиму війну.
26.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2020
автор: Ганна Верес