Вітер, урагани вирують із злості
Рвуть і розкидають осінню красу,
А мені хотілось до осені в гості
У спокійну, тиху, яскраву пору.
Але ні не можу спокійно дивитись
Як додолу пада кольоровий лист,
І дощами миє, прибива додолу
І я відчуваю їх останній крик.
І я відчуваю - помогти не можу,
Бо не в моїй силі відмінити щось,
Бо і я літами вже зайшла далеко
У осінню пору, так мені здалось.
Коси посивіли, відцвіли невчасно
І обличчя тратить молодечий блиск,
А душа співає і радіє часто,
Часто повертається в молодості мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2020
автор: lileia