Туман завис серед колючих сосен,
Самотній шлях, малини повні жмень...
Уже не літо, та іще не осінь,
Не вечір ще, та вже мабуть не день.
Милуюсь лісом і вслухаюсь в тишу,
Хоч під ногами тріскає гілля.
Мій любий ліс, на згадку я залишу,
Твій подих тихий, що мене зціля.
В розмові посумуємо з тобою,
Торкнусь рукою ніжно твоїх крон.
І помандрую легкою ходою,
Туди, де вже чекає мене сон...
Я подарую усмішку щасливу,
Тобі, щоби мене не забував.
І почуттів візьму на пам'ять зливу,
Щоб кожен з нас до лісу завітав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)