Як тільки на землю лиш нічка спадає,-
Моя вже фантазія краю не знає.
І що лише можна собі уявити,
З Тобою хотів би насправді зробити.
Усе, що доступно - цілункам віддати,
Пестити, пестити, пестити, кохати.
І губи шовкові на тілі відчути,
Літати у хмарах й закоханим бути.
На пишні бутони є схожими груди,
Прийми мої ласки - мурашки повсюди.
А схочеш віддати, не буду я проти,
Прийму твої пестощі - і до "роботи".
Як тільки попадеш у мої Ти руки,-
Не скажеш Ти "ні" - мене краще послухай.
Я словом ласкавим і дотиком ніжним,
Тебе приголублю - впиратися пізно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2020
автор: М.С.