А дощ періщить...стукає у душу,
Звабливо просить стрінути... Чи мушу?
Думки сполохав, як пташину зграю...
Цей дощ осінній падає.... чи плаче,
Далекої любові голос наче?
Я слухаю - й нічого не питаю.
Не хочу душу знову застудити,
Нехай вітри й дощі - лише транзитом...
Глінтвейну заварю собі міцного.
Мій світ спокійним, чистим плесом стане,
На дно глибоке ляже сум, омана,
Накину спогадів яскраву тогу.
Цей дощ періщить...стукає у душу,
Та відчиняти я йому не мушу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890542
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2020
автор: IRY_SKA