Так чисто звучить серце літом,
Коли сльози зриває дощ.
І у небі не бачиш веселки цвіту,
Хмари сірі, чорний дощ.
Камяніє душа на асфальті,
Змочена щирим плачем.
Плаче той дощ про страждання,
Плаче той дощ про любов.
Ні, не любила я в хмарах співати,
Чути крізь сон твої губи німі.
Звуки зривалися, бились від плачу,
Серце згорало в вогні.
Ні, там не має вже чому згорати,
Спокій у вірній пітьмі.
Плакати вітер не буде востаннє,
Не зронить сльозинки,ні..
Чи то вже доля над нами править,
Лист там впаде де і мав.
Ні я не вірю, я теж маю право,
Як ні..то хоч Бог би дав!
Не дає мені хтось це відчути,
Зникне надія враз назавжди.
В серці моїм вже черствіють квіти,
Літо згасає в тремтінні злив...
Що пробачати? Нічого не має,
Змирилася з болем душа.
Скільки вже можна в самотності спати,
Та ненависть точить сама...
Чи всі зговорились вбивати зрадою,
Почавши, любов хоронить.
Чи всі назвете - це простою кармою,
Що висить на шиї, цить!
Не буди її, знаю програєш,
Лиш полюбить хвилину душа,
Як вона заіскриться градом,
І убє починання добра...
Не шукай у собі проблеми,
Я змирилася з тим, що сама,
Що поради не чую від неба,
Гомонить лиш дощем гроза...
Пробачаю тобі, моя доле.
Та не знаю, чия втім вина?
Може все що стається - проблема,
Що вигадую просто сама.
Та не може все просто так статись!
Були разом, а тут просто сон,
Сон страшний, мов колючий регіт,
Обірвав вже востаннє любов!
Не вернешся до вуст моїх знову,
Бо заплаче тобою роса.
Просто зникнуть з приходом сонця,
І до тебе мої почуття...
Чи вже довго чекати на сонце,
Чи ця доля готує удар,
Вирішальний удар в моє серце,
І назавжди зруйнує житя?
Та я вірю що сонечко вийде,
Хмари зійдуть вмить з небес!
І заграє веселкою серце,
І любов у душі ОЖИВЕ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2020
автор: МольфаркаГанна