Тече вода, шумить вода,-
І нині, як тоді,
Коли була я молода
І впевнена в собі...
Тоді було і весело,
І любо мені жить...
А нині в мене серденько,
Усе частіш болить...
І рученьки, і ніженьки,
Також в мене болять,
І кожної вже ніченьки,
Все важче стає спать...
Встаю я помалесенько,
І ліки якісь п"ю...
Богу молюсь тихесенько,
І засинаю, й сплю...
І сни я бачу праведні,
Про те, що вже було,
Про дні і ночі славнії,
Так жаль, що все спливло...
У снах тих мої діточки,-
Красиві, як весна,
Схожі були на квіточки,
І я ще молода...
Буває сняться зустрічі,
Із хлопцем в ті роки,
Ми взявшися за рученьки,
Ходили край ріки...
Чудова диво-річенька,
Будинок наш і сад,
І та весняна ніченька,
Що об"єднала нас...
Куди ж воно все ділося,
Чи води віднесли?..
І віриться, й не віриться,-
Чи я це, а чи ні?..
Тече вода, шумить вода,
Сплива за роком рік,
Була тоді я молода,
Нині ж - поважний вік...
Не буду я журитися,
Що осінь, не весна...
Бо час той не повернеться,
Не вернеться краса...
І в осені, зізнаюся,-
Мені комфортно жить...
І жити мені хочеться,
Хоч серденько й болить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2020
автор: геометрія