серед заблуд, приречених на вічність,
тримаючих погаслі смолоскипи,
яких дратує награна трагічність
на масках, що до лиць порожніх липнуть_
>
ці погляди все ниць_ сліди по колу_
хімічних формул замкнуті лещата
не випустять з міцних обійм ніколи,
шум білий нищить сповідь непочату_
>
зворотній відлік_ брешуть циферблати_
роти лоскоче присмак металевий_
агонізують тіні розіп’яті,
в долоні жовті плескають дерева_
>
зупинок плексигласні ешафоти,
дошкульний сміх до дна проймає душі,
тавровані реєстрові істоти
усоте зустрічають неминучість _
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Ки Ба 1