Арктичне літо - Антиутопії

Арктичне  літо  -  коротке  й  бліде
як  щоки  снігової  красуні,
ховає  декольте  блакитної  сукні  
під  хутрами  білих  лисиць.

Сова  і  олень  годують  малят
як  і  всі.  
Вовчиця  стереже  вовченят...
їм  би  встигнути  до  холодів


У  водах  замерзлих  стоять  монолітні
вежі  бурових  робіт.
Із  цвіту  aзалій  виступають  помітно
носки  брудних  чобіт.

І  сукня  брудна  і  сама  неохайна  -  
щойно  із  вишки  у  тундру  зійшла.
Від  ранку  не  ївши  ходить  кругами
у  пошуках  ягід  й  житла.

Нарешті  ведмідь  приволік  їй  рибину,
то  вдвох  й  повечеряли  -  сіли  й  сидять.

Побрів  клишоногий  кудись  за  скелі,
а  їй  ночівлю  треба  знайти.
Ридає,  лежить  на  землі  і  стогне,
почало  сніжити  -  скінчилися  літні  дні.








адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: PersephoneNeit