Арктичне літо - коротке й бліде
як щоки снігової красуні,
ховає декольте блакитної сукні
під хутрами білих лисиць.
Сова і олень годують малят
як і всі.
Вовчиця стереже вовченят...
їм би встигнути до холодів
У водах замерзлих стоять монолітні
вежі бурових робіт.
Із цвіту aзалій виступають помітно
носки брудних чобіт.
І сукня брудна і сама неохайна -
щойно із вишки у тундру зійшла.
Від ранку не ївши ходить кругами
у пошуках ягід й житла.
Нарешті ведмідь приволік їй рибину,
то вдвох й повечеряли - сіли й сидять.
Побрів клишоногий кудись за скелі,
а їй ночівлю треба знайти.
Ридає, лежить на землі і стогне,
почало сніжити - скінчилися літні дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: PersephoneNeit