(Терцина)
[i]Ти доторкнешся до моєї мрії –
І забринить веселкою все сіре,
Без тебе, справді, жити я не вмію…[/i]
А та облуда – холодом під шкіру.
Заб’ється серце трепетно і часто,
Омана – виром в почуття це щире.
[i]То скільки ж ще зусиль треба докласти,
Щоб марні мрії у душі приспати?
Життя з тобою – міражем смугастим.[/i]
А розум, ніби металеві лати,
Закриє серце віддане, тремтяче –
Не можна злуду все життя кохати…
[i]Була в довірі я своїй незряча –
Зніму з очей своїх важке забрало.
І від побаченого - аж заплачу:
Ілюзія… навіщо ж я кохала?![/i]
(Світлина - інтернет.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890740
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2020
автор: Білоозерянська Чайка