Вірш раз на місяць,
Щоб засвідчити собі про присутність.
Дзеркало вже починає підбріхувати
Своїм прозиранням,
Тож шукаєш іншого.
Він промовить мовою канцеляризму,
З відтінками чергових вимог.
Це, як друга чи третя любові,
Від них лишаються тільки дати.
Сьогодні дуже заземлює,
Починаєш любити маленьких комах,
Бо бачиш їх так близько,
Ці блискучі хітинові тільця.
Може, для них створення людини
- то відверта зневага.
Був час вовка, час середин,
Час крику, шепотінь, мугикань у такт
"Вищому" голосу.
А зараз?
Осінь говорить більше дощем,
Її краще чути,
Ніж людину
В час хрипоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2020
автор: Олена Ганько