А ти згадаєш перший наш пейзаж,
Що милував непрохано і сміло,
Як ніби образ чарівний візаж
Наносив так тендітно і уміло
І ніжно різнобарвністю листків
Творив майстерно додаючи фарби
Та в магії безмежності світів
Привітно вигравали нові барви
Стомився сад від спекотливих днів,
Шукаючи струмок в розкішних вітах,
Вже пересохлий грунт святих полів
Давно звільнився від яскравих квітів
Зів"ялих трав торкається туман,
Відходить згадка про чарівну вроду,
Кущі вже знову змінюють свій стан,
Схиляючи до осені природу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик