А в двері до мене постукало диво!
Таке незвичайне й звичайне воно!
Я широко – широко двері відкрила,
Бо гостя такого давно не було.
Зайшло до кімнати, на стільчика сіло,
Розсипавши щастя по всьому столу.
Мовчало і лиш посміхалося мило -
І я посміхалася мовчки йому.
Та, власне, й без слів було все зрозуміло,
Бо нині так рідко бувають дива.
Воно дивакам тепер тільки світило,
Воно тепер з ними частіше бува.
І так от завжди. Помовчить у куточку,
А серцю тепліше від цього стає.
І теплим промінчиком ляже в рядочку,
І краплю надії у душу доллє.
Живу не одна у своєму я домі,
Та диво, крім мене, не бачить ніхто…
Натхнення для мене насипе в долоні -
І вилетить з хати надвір у вікно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890921
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2020
автор: Наталка Долинська