А ти робиш усе можливе,
аби я про тебе забула.
Та для мене це так важливо:
і теперішнє, і минуле.
Ти в вагання мене штовхаєш,
але я не метелик синій.
Ти у сутність мою вростаєш,
наче кущ у дворі гліциній.
Розумію. Не зрозуміти,
всю безвихідь із цього дійства,
неможливо. Та знов радіти,
та кохати. Нехай - злодійство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2020
автор: Оксана Квитка