В КОЛИСЦІ ГІр.
Поснуло сонце край дороги
Поснула річки течія.
Знов замочили в росах ноги
мов ті ромашки,Ти і я...
Агов, сушиться треба, друже.
Палити ватру, до зорі...
Зігріє вона мрійні душі
Яким так тужно в тім вікні
Міське життя тримає міцно
Та вирвалися знов птахи!
В вогненнім сяйві гори близько-
Батьківські рідні дві руки
Обійми гір, колиска пісні
Пробудить річкеньку зоря
Торкнеться батько-Прут колиски
Де спочивали ти і я.
Анфіса букреєва-Стефко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890953
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)