[img]https://scontent.fdnk4-1.fna.fbcdn.net/v/t1.0-9/118639660_2636050239988685_841719769112780724_n.jpg?_nc_cat=109&_nc_sid=8bfeb9&_nc_ohc=C50SFza96SIAX8fsoRE&_nc_ht=scontent.fdnk4-1.fna&oh=3b7ff3c6d52197c0a9ca9ca152a30fbd&oe=5FA31640[/img]
Лопотить по асфальту дощ.
Денну втому змиває з площ.
А вітрисько струшує з листя,
Срібні краплі, немов намисто.
Метушні розсотавсь потік.
День тихенько за обрій втік.
Вечір сірий приліг імлисто,
Заколисує сонне місто.
Вітер з вулиці шум коліс,
Крізь фіранку мені заніс.
Занотовую миті в риму,
У цікавий сюжет незримий.
І видзвонює дощ краплинно,
Теплий спомин у душу плине.
Де в стежинах прожитих літ,
Не стоптався любові цвіт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891028
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2020
автор: Ніна-Марія