Надіялась, підтримаєш крилом
Коли своє зламала. Все чекала…
Не доля… Почуття дощем стекло
Де ще горіло й був душевний спалах.
Неначе сонце через призму хмар
Виходила на люди на часинку.
Кохання опік і під дих удар
Зламав довіри тонку соломинку.
І хай роки морозила зима,
Ізнов ловлю проміння сонця в руки!
Не мрій, стежини вороття нема
Хоча жалкуєш за цей час розлуки.
Л.Г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2020
автор: Олеся Лісова