[i]Розлився сум осінніми стежками,
Несуть печаль цю співи голосні.
Кружляють гуси, плачучи над нами:
- Повернемося тільки навесні…[/i]
Дерева роблять помахи в повітрі –
Не стати вітам справжніми крильми…
З гусьми у вирій вирушає літо,
Тріпоче листя: Ти і нас візьми!
[i]Всміхнулось літо сонцем ясноликим:
- А хто ж розрадить в зимний час людей?
… Прощаючись, співали гуси дикі
І рвали тугу серця із грудей.[/i]
Вже золотіли осені красою
І проводжали гусячий той клин
Під осінню сльозливою-сирою
Багрянці кленів й кетяги калин.
[i]Потроху пісня стихла, заніміла…
За обрій клин схвильований пірнув…
І кожен снив вже, як із дельти Ніла
На крилах гуси принесуть весну.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Білоозерянська Чайка