Закохалась доля в пень,
То що із нею сталось?
Він давно не чув пісень,
Давала в знаки́ старість.
Бере старість все своє,
Нікуди не подітись.
Й доля стежкою веде,
І місяць їм двом світить.
Засихав по - трішку пень,
На що міг сподіватись?
Старість всіх туди веде,
Не мусимо здаватись.
На пня ми ще не схожі,
"Хвоста тримать трубою."
Радіти дням погожим,
Гордитися собою.
Себе, як ти поставиш,
Побачуть те і інші.
Сам ціну собі знаєш,
Не сто відсотків, двісті.
Муза не дасть старіти,
Завтра кращим стане день.
Любити і радіти,
Знов розквітне старий пень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Валентина Ярошенко