Вона мала в собі щось від осені,
Може, очі, а може, волосся,
Може, вдачу. Ходила босою,
По туманах. Чи так здалося…
У лісах, кольорових, як гріх,
Вона дуже любила луни.
Вдома ж сльози вдягала в сміх,
І по шибках писала руни,
В дні, коли гомоніли дощі,
Голосами на різні ролі.
Це їй так було до душі.
Вона вірила в карму волі.
І хотіла торкнутись небес,
Не для забавки, а щоб жити,
Мов Аліса в краю чудес.
І любити, весь світ любити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Стяг