Ходить осінь золотиста
і фарбує квіти й листя,
трави в лузі, річку й небо.
Все прикрасити їй треба.
Має перли-самоцвіти…
ось сапфір розцвів у квітах
( Є багато кольорів! ).
В чорнобривцях і в жоржинах,
в ніжних айстрах заяснів.
Аметист прикрасив сад,
бо дозрів тут виноград.
Полум’ям горить бурштин,
позолоту несе він.
Ходить осінь, сонцем сяє
і корали розсипає…
У рясні розкішні ґрона
горобина їх збирає.
А гранатові, іскристі,
у калиновім намисті.
Сад від цього заяснів,
кольорами весь розцвів.
Й річка наша, і озерце
звеселили наше серце.
Хвиля хвилю доганяє,
бірюза й агат в них сяє.
Тут опал є і топаз,
колір змінюють весь час.
І радіє осінь: « Знак.
Помалюю ще я так!"
Лазуритом синить небо,
малахіт ще сипле в ліс.
Тому весело по лісі
бурштиновий біжить лис.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2020
автор: Надія Башинська